Незаконні будівництва. СУСІДАМ спокій тільки сниться…

Кажуть, сусіди – ближчі, ніж родичі. Бо з рідними зустрічаєшся вряди-годи, а з сусідами живеш пліч-о-пліч усе життя. І добре, коли все добре, але якщо вам «поталанило» так, як героям нашої публікації, то й світ буде немилий. Гострі проблемні моменти «добросусідства» розглядав цього тижня «ГР»

І шумить, і гуде

Знаєте приказку – дай палець, то й руку відкусить. Майже така ситуація склалася на центральній вулиці Броварів – Київсь­кій, де під №104 благополучно розташувався не будинок з підсобними приміщеннями, а ціла техстанція з шиномонтажем. Починалося ж все з невеликого безневинного павільйончика.
Негаразди для сусідів розпочалися ще з моменту так званої часткової реконструкції будинку та будівництва гаража. Після скарг на невгаваючу «симфонію» різноманітних гучних звуків від процесу будівництва, причому не тільки в денний, але й у вечірній, а подекуди і нічний час, за цією адресою почали навідуватися представники місцевої архітектурно-будівельної інспекції. Оскільки будівельні роботи проводилися без будь-яких дозволів та проектів, горе-власник отримав не тільки паперові попередження, але й штраф, щоправда у сумі усього 850 грн.
Заплативши не такі вже й великі по нинішнім міркам гроші, благополучно продовжив своє незаконне будівництво, а сусіди отримали неспокійне сусідство з шиномонтажем.
«Мало того, що будувалися – стіни дрижали, техніка гула день і ніч, так тепер теж спокою немає. Машини ті дирчать і вдень, і вночі. Жах та й годі. Совісті у людей ніякої!», – обурюється місцева жителька Людмила.
Начальник ДАБІ (архітектурно-буді­вельна інспекція) у свою чергу виправдовується – свої повноваження в даному випадку вони вичерпали, проконтро­лювати чи припинити підприємницьку діяльність, її доцільність та законність можуть тільки органи прокуратури та податкової міліції.
«Після проведення перевірки ми спря­мували листи до поліції, служби без­пеки, прокуратури та фіскальної служби, далі вже повинні спрацювати ці структури. Перевіряти, ведеться чи ні у даному приміщенні підприємницька діяльність, не входить в коло наших повноважень», – каже начальник ДАБІ Богдан Мельниченко.

sysidstvo

Вікна, двері та кінець добросусідства

Наступна історія – про те, як добрі сусіди поступово стали ледь не ворогами. А все через ту ж саму підприємницьку «жилку», яка одному дає прибуток, а сусідам ближнім і навіть дальнім не дозволяє спокійно жити та відпочивати.
Затишний «спальний» район Старого міста, вулиця Запорізька, приватний сектор. Вже зовсім скоро тут густо заквітнуть абрикоси та вишні, загудуть трудівниці-бджоли, будуть грітися на сонечку задоволені коти. Така собі ідилія була, принаймні, не один десяток років. Аж доки в одному з дворів не почали зводити такий собі двоповерховий невеличкий будиночок. Сусіди особливих претензій не мали, хай собі будуються, діло хазяйське.
«Спочатку ми думали, що там буде житловий будинок, а виявилося, що у нас паркан в паркан розмістився цех з виготовлення пластикових вікон. І розпочалися наші «ходіння по муках», – розповідає Любов Михайлівна.
Молодий «підприємець» за справу взявся з розмахом, одне тільки погано – на тих, хто живе поруч, не зважав.
«Розпочалися загрузки-погрузки, ворота залізні постійно бахкають, профіля при розгрузці гримлять, інструменти теж не безгучні. І, можливо, якби все це відбувалося в робочий час, то ще можна було б терпіти та миритися, але ж машини їздили в будь-який час доби. Самі розумієте що таке людині похилого віку прокинутися серед ночі, тоді вже який сон, так і мучишся до ранку», – каже сусідка.
Говорили, просили, потім викликали поліцію – ніякої реакції, «пластикова епопея» благополучно продовжувалася. Аж раптом у період новорічно-різдвяних святкувань сталося справжнє лихо, яке могло наробити чимало горя. На вулиці Дмитра Янченка сталася пожежа, горів трансформатор, який не витримав перенавантаження. І хоча господарі виробництва стверджували, що жодним чином не могли стати причиною такої небезпечної аварії, мешканці навколишніх вулиць підняли справжній бунт.
«Дякуючи меру, який, незважаючи на святкові дні, підняв усі служби, нам швидко відновили електропостачання, але далі залишати так цю справу ми не могли», – розповідає Любов Ми­хайлівна.
Як кажуть, нещастя допомогло. Після колективного звернення мешканців інспекція держархбудконтролю декілька разів провела виїзди на місце, але зафіксували тільки факт самовільного будівництва без відповідних дозволів та погоджень.
«Візуально неможливо встановити, проводиться там якась діяльність, чи ні. 24 січня цього року було проведено перевірку, визначено штрафні санкції у сумі 6800 грн. власникам земельної ділянки та надано припис про усунення порушення вимог законодавства», – каже начальник ДАБІ.
Як і у випадку з шиномонтажем на Київсь­кій, ДАБІвці спрямували листи в чотири контролюючі інстанції, і зараз мешканці Запорізької трохи заспокоїлися. Після такої «масованої атаки» виробництво зупинилося, інструментарій та приладдя господарі винесли з будівлі у двір, поки що для сусідів настали тихі ночі.

sysidstvo1

sysidstvo2

Дабл-трабл або подвійне «задоволення»

Та все це порівняно з наступною історією тотального невезіння виглядає «дитячим галасом». Подружжя Сергій та Катерина у власному подвір’ї потрапили в такий «капкан», що навмисно не придумаєш.
Мешкають молоді люди разом з двома дітьми у частині приватного будинку на вулиці Петропавлівській. Спокійне життя закінчилося для них наприкінці 2015 року. На сусідній земельній ділянці, яка має адресу Тургенєва, 6, де раніше стояла звичайна собі хатка, з’явилася будівельна спецтехніка і сусідський двір перетворився на повноцінний будівельний майданчик.
«Відразу було видно, що це не просто реконструкція старої будівлі. Провели повний демонтаж, знесли все, разом з фундаментом, потім залили новий під будівництво. Зважаючи на розміри виритого котловану, ми зрозуміли, що будуватимуть щось грандіозне. Все це проводилося взимку, коли земля мерзла, в землі виявився ще якийсь бетон, його розбивали, працювали гідробурами, земля дрижала у прямому сенсі слова», – розповідає Сергій.
Результатом такого «чудового» сусідства стала необхідність робити ремонт у власній оселі, адже кахель на кухні та у ванній кімнаті потріскався та подекуди повідпадав, в кімнатах від стін «відійшли» багети та шпалери. У подружжя саме народилася молодша донечка, тому теж виникали проблеми з можливістю відпочити і немовляті, і мамі.
«Будівельною технікою нам пошкодили паркан, просто над нашими головами «літала» стріла будівельного крану. Весною все подвір’я було, як снігом, засипане пінопластом, тому замість полуниці вибирали дітям пінопласт», – доповнює чоловіка Катерина.
Будівельне сміття у дворі, постійний шум від роботи спецтехніки, голосні, часто нецензурні розмови найманих працівників – «яскраві» будні мами в декретній відпустці. Що ж стосується сусідньої «хатинки», то дуже скоро виявилося, що на ділянці збудували п`ятиквартирний триповерховий таунхаус з претензійною назвою «Тургенєвський маєток».
Оголошення про реалізацію квартир вже є в інтернеті, з чого можна зробити висновок, що дивним чином власнику земельної ділянки – пану Кузьмінському – не тільки вдалося побудувати без особливих «заморочок» незаконну споруду (без погодження меж, з порушенням елементарних правил пожежної безпеки та будівельних норм, адже між будинками ледь набирається 6 метрів відстані, не дотримані відстані від зов­нішніх електромереж), а й ввести її в експлуатацію.
Початком свавілля став дивним чином отриманий будівельний паспорт, який видали, незважаючи на заяву про порушення державних будівельних норм. Далі була дивним чином отримана декларація про готовність об’єкта, в той час, коли тривали перевірки, видавались приписи та були офіційно зафіксовані всі виявлені порушення на об’єкті. Ба більше, за документами об’єкт був готовий, а по факту лишень добудовували перший поверх.
Сергій вже декілька років веде довгу боротьбу за справедливість. Чимала тека зі значною кількістю паперів нагадує відому «справу громадянина Корейко», як жартує Сергій. Попри всі звернення та скарги, як письмові, так і на особистому прийомі у чиновників спочатку обласного Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції, численні звернення вже до місцевого ДАБІ, комісії, зустрічі, перемовини та купу витрачених нервів, справа досі «висить у повітрі».
Тим часом, горе-забудовник оформив право власності та тепер намагається якнайшвидше продати незаконно збудоване житло у тихому куточку Броварів.
«Знаходиться купа відмовок та причин, аби тільки не довести справу до суду. У мене складається враження, що зараз навмисно затягують терміни, аби пан Кузьмінський встиг продати квартири у збудованому приміщенні. Тоді нам доведеться судитися вже не з ним, а з п’ятьма власниками квартир, які зараз, можливо, навіть не підозрюють, у яку халепу потраплять, якщо куплять житло в маєтку», – каже Сергій.
Під час останньої телефонної розмови з ДАБІ Сергію в черговий раз пообіцяли «буквально завтра» передати справу до суду.
Думаєте це все? Як би не так! Ми обіцяли розповісти вам про подвійну проб­лему багатостраждального подружжя. З одного боку паркану у них вже вищеозначений «Тургенєвський маєток», а з іншого – прямо у вікна заглядають…постояльці готелю «Велес», який не менш дивним чином виріс на місці сарайчика, що було розташовано – увага! – на землі комунальної власності.
«Можете тільки уявити собі, яка публіка збирається в цьому, не можу навіть сказати, готелі. Це просто притон. З гучною музикою, розпиттям алкоголю, палінням на балконах прямо над нашими головами. Я не можу дозволити собі вкласти дитину спати на вулиці у власному дворі, більше того, навіть вікна складно відкрити. Самі розумієте, які вирази та звуки чують наші діти», – схвильовано розповідає Катерина.
І все це продовжується 24 години на добу, 7 днів на тиждень. Поліція, каже жінка, вже їздить сюди, як до себе додому. Приїдуть, подивляться, та й потому. Готелю ж по документах не існує, а може й існує, але без власника ніхто показувати їх не збирається, а власника шукати чи не хочуть, чи не можуть – розповідають Катя та Сергій.
«Тут взагалі ситуація «чарівна». На комунальній землі, яка надана в оренду без права будівництва та реконст­рукції, функціонує об’єкт з такою сумнівною репутацією. У мене складається враження, що держархбуд­інспекція та наша архітектура або не хочуть, або не вміють користуватися повноваженнями, якими їх наділив закон», – каже Сергій.
Як і по «Тургенєвському маєтку», справа вже має ось-ось бути в суді. Принаймні, так Сергію обіцяють вже третій тиждень…
Ось такі болючі невигадані історії розповіли нам броварчани, яким круто не пощастило з сусідами. І все ж сподівання на верховенство закону у цих людей ще залишається. У глибині душі. Десь дуже глибоко.

Ольга Підлісна

sysidstvo5

sysidstvo3

sysidstvo4

Додати коментар


Захисний код
Оновити

ПІДПИСАТИСЯ НА НОВИНИ