Верховна Рада визнала Російську Федерацію державою-агресором! Чому громаду Броварів залишили поза історичною подією?

27 січня 2015 року в стінах українського парламенту відбулася подія, яку можна порівняти хіба що з прийняттям новітньої української Конституції в 1996 році. Тоді депутати визначили устрій держави та головний напрямок її розвитку. Майже через 19 років народні обранці знову вирішують долю багатомільйонної нації. Відсьогодні пішов відлік нової історії України. Нарешті ми назвали речі своїми іменами! Ми визнали, що вже майже рік проти нас застосовують озброєну силу. Ми нарешті сказали, що Росія – країна-агресор, яка здійснила анексію Криму і зараз докладає надзусиль, аби окупувати значну частину української території. Для цього знадобився майже рік й тисячі людських жертв.

Як це відбувалося?

Минулий вівторок. 12 годин 58 хвилин. З трибуни Верховної Ради України депутат Ганна Гопко зачитує текст Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором. 13 годин 05 хвилин. Поіменне голосування. «ЗА» - 271 голос. Рішення прийняте!

Така коротка та суха статистика. Але скільки болю та страждання, скільки втрачених життів стоїть за цим голосуванням. Кожен голос «ЗА» – це дань та повага тим Воїнам, які полягли на Донбасі, які опинилися в російському полоні, які продовжують відчайдушно та впевнено тримати оборону в Дебальцевому, Щасті, Волоновасі. Ось так формується справжнє єднання. 271 голос «ЗА» - це вибір совісти! Це хоробрий та навіть відчайдушній виклик на боротьбу з дуже потужним та сильним ворогом. Але тільки так можна перемогти.

Головні тези Звернення

Перше і найголовніше. Україна визнає Російську Федерацію країною-агресором та закликає до цього всіх своїх міжнародних партнерів. Друге. Україна просить визнати РФ такою, яка всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН. Внаслідок цього необхідним є обмеження повноважень Росії в Парламентській Асамблеї Ради Європи. Третє. Так звані «ДНР» та «ЛНР» повинні бути визнані міжнародною спільнотою терористичними організаціями. І наостанок - депутати просять надати Україні необхідну військову допомогу з метою посилення її оборонних можливостей.

Для виконання цих завдань Голові Верховної Ради України доручено невідкладно направити текст Звернення до ООН, Європарламенту, Ради Європи, НАТО, національних парламентів держав світу тощо.

Чого чекати далі?

Відповідно до статті 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 1974 року агресивна війна є злочином проти міжнародного миру та тягне за собою міжнародну відповідальність. Визнання держави агресором має тяжкі наслідки, як для самої держави-агресора, так і для посадових осіб такої держави. Це, по-перше, санкції Ради Безпеки ООН, санкції по міжнародних договорах (наприклад, Віденська конвенція про право міжнародних договорів не розглядає санкції, застосовані до країни-агресора як договірні), залучення до кримінальної відповідальності вищих посадових осіб країни-агресора.

Фактично, визнаючи АТО на Донбасі фактом агресії Росії проти України, міжнародна спільнота зобов’язанавжити заходів для припинення таких агресивних дій. Прикладом може бути дозвіл ООН на проведення миротворчої операції на Донбасі за участі міжнародного миротворчого контингенту. Крім того, це дасть «зелене світло» поставкам всіх видів озброєння в Україну, яка фактично є стороною, що обороняється проти країни-агресора.

Голосували не всі

Цілком прогнозовано жодного голосу за Звернення не надав «Опозиційний Блок», до складу якого входить велика кількість соратників Віктора Януковича. Але чого мабуть ніхто не очікував – 31 депутат з Блоку Петра Порошенко не віддав свій голос «ЗА» історичне Звернення. Серед них – народний депутат, обраний по броварському виборчому округу № 97, Павло Різаненко. Напроти його прізвища напис «Відсутній». Аналогічний – біля 27 прізвищ «Опозиційного блоку». Як так вийшло, що наш депутат опинився в одній компанії з Юрієм Бойком, Михайлом Добкіним та Наталею Королевською?

«Відсутній» може означати «захворів», «поїхав по невідкладних справах», «сімейні обставини» тощо. І кожна з цих причин може бути поважною. Проте, що може бути «невідкладним», коли мова йде про долю країни, народним депутатом якої ти є. Будь-які пояснення на кшталт «не зміг вилетіти з Домінікани (Італії, Франції, Еміратів тощо)» ще більше псують моральний образ нардепа. Якими можуть бути відпочинок або подорож, коли в країні війна? Цілком ймовірно, зараз нам всім пояснять, що в цей час депутат вів не менш важливі справи в зоні АТО, Совбезі ООН, Раді Європи тощо.

Але чомусь на думку спадає простіше пояснення. З самого початку нової каденції тактика «йти на певний компроміс з своїм баченням або переконанням» стала «візитівкою» голосування пана Різаненка. Так був проголосований закон про створення «Міністерства Правди». Схема «Відсутній – Присутній» вправно спрацювала під час голосування закону про нові повноваження РНБО (подробиці в «Громадському ревізорі» № 2, 2015 р.). Варіант «Відсутній» був використаний під час голосування законопроекту про зняття депутатської недоторканості. І ось зараз Павло Олександрович «з’їхав» з визначенням своєї позиції стосовно Кремля. Навіщо? Питання перестає бути складним, якщо заглянутиу його біографію. Вся кар’єра Різаненка – праця на благо «свящєннойі могучєй». Всі «великі» гроші Різаненка, особливо зважаючи на його «безробітний» статус між поверненням з Росії та обранням депутатом ВРУ в 2012 році, - теж походять з «вєлікой і бєскрайнєй». Тому підтримка Звернення виглядала б з серії «бджоли проти меду». Відмова від голосування викликала би багато питань у керівництва фракції. Простіше «захворіти і зовсім не піти до школи». І це схоже стає нормою життя молодого політика (див. ілюстрацію).

Все б нічого. Але в такому важливому політичному питанні думка броварчан виявилась фактично знехтуваною. Громада Броварів, «завдяки» діям народного обранця, скромно промовчала. А той, кому на останніх виборах довірили свої сподівання понад 18 тисяч мешканців міста, відверто наплював на цю довіру. До речі, в Київській області лише два депутати-«мажоритарщики» не віддали голоси на підтримку Звернення про визнання Росії країною-агресором. Крім Різаненка, відсутнім виявився лише колишній «регіонал» Олександр Онищенко з депутатської групи «Воля народу». Ось така колоритна компанія - Бойко, Добкін, Королевська, Онищенко та…Різаненко.

Проте, у всіх українців є привід для гордості. В країні є депутати, – щонайменше їх 271, які не злякалися взяти на себе відповідальність у важку хвилину. І головне зараз, щоб цей вчинок нарешті викликав відповідну реакцію на міжнародній арені. А в Броварах обов’язково з’явиться такий депутат, за якого громаді не буде соромно. Треба тільки зберегти нашу єдину Україну!spisok

Спеціально для «Громадського ревізора» Захар Макінтош

Додати коментар


Захисний код
Оновити

ПІДПИСАТИСЯ НА НОВИНИ