ЄВРОоптимістичне Е-декларування!

1 листопада 2016 року в країні урочисто відзначили чергову перемогу над корупцією – завершилось перше електронне декларування статків чиновників найвищих рангів! Але те, що побачили українці в кишенях високопосадовців, викликало справжній шок! Мабуть, ніхто до цього не міг навіть у першому наближенні оцінити масштаби цього «ярмарку марнославства». Коштовні картини, скульптури та старовинна зброя, колекції елітних вин, квитки у космос, «приватні» церкви та… навіть мощі святих! І це вже не кажучи про годинники, прикраси, автівки, нерухомість та готівку. За даними ЗМІ, 450 народних депутатів задекларували загалом 12,6 млрд. гривень грошових активів, тобто в середньому по 28 млн. грн. на кожного. А загальна кількість задекларованої «готівки» чиновників сягнула космічних 26 млрд. гривень! Українці вже жартують, що наші посадовці можуть «знищити» МВФ, якщо почнуть надавати транші готівкою. У підсумку, хотіли, як краще, а вийшло, як завжди. Нібито правильна справа стала черговим об’єктом для жартів «95-го кварталу»

Але ще не все таємне стало явним. Ми, наприклад, з нетерпінням чекали на електронну декларацію народного депутата від Броварщини. Адже останнім часом деякі ЗМІ сенсаційно заявили про наявність у Павла Різаненка бізнесу в окупованому Криму. Причому, нібито ці його фірми були тишком-нишком зареєстровані, як повноцінні російські компанії.
Більше того, нібито сам Павло Олександрович має код платника податків Російської Федерації, тобто сплачує податки до бюджету країни-агресора. Елект­ронна декларація мала все розставити по своїх місцях, адже в ній потрібно було вказати будь-які корпоративні права, акції, частки у статутному капіталі підприємств, що зареєстровані як в Україні, так і за кордоном. Що виявив, а чого не побачив «ГР» у декларації Павла Різаненка, читайте далі.

825 квадратних метрів, 1000 кінських сил та майже 20 млн. гривень грошових активів

Саме такі «середні» статки задекларував наш нардеп у своїй дебютній е-декларації. Середні – бо вони дійсно середні на загальному фоні загального «депутатського гламуру». Вкотре підтвердивши своє реноме «середнячка у всьому», Павло Олександрович задекларував ну зовсім нескромні 727 тис. доларів США у складі грошових активів своєї родини. З них більше півмільйона доларів розміщені у закордонному банку. Ще 50 тис. доларів нардеп зберігає готівкою.
Нарешті ми побачили у декларації нардепа славнозвісну квартиру в Криму. А точніше, дві з них – «маленьку» площею 57,4 кв. м та «нескромну» площею 210,5 кв. м. Обидві розташовані у Великій Ялті. «Маленькою» володіє безпосередньо нардеп. «Не скромна» знаходиться у власності дружини.
З’ясувалася нарешті доля інших кримсь­ких квартир пана Різаненка. Виявляється, обидві були продані ще у 2011 році. Проте, нові власники інформацію до Реєстру про таке придбання занести не квапилися (далі ви зрозумієте чому). Лише місяць назад громадськість нарешті побачила, хто ці щасливі набувачі. Знайомтесь: елітною кримською нерухомістю тепер володіють вітчим Павла Олександровича (Артюх Григорій Петрович) та його тесть (Петренко Володимир Васильович) (мал. 1 та 2).

mal1mal2
До речі, подібні «оборудки» у родині Різаненків – зовсім не рідкість. Так, у 2013 році Павло Різаненко «продав» отримані від Красилівської сільради 25 «соток» та 15 «соток» за одним договором купівлі-продажу знов таки вітчиму – Артюху Григорію Петровичу. Навіщо це було зроблено? Тоді, в 2013 році це дозволило вже нардепу Різаненку задекларувати «чисті» 1 млн. гривень доходу. Від продажу кримських квартир в 2011 році Різаненко «легалізував» майже 3 млн. гривень доходу. Як бачимо, лише за рахунок кількох нехитрих оборудок пану депутату вдалося «відбілити» майже півмільйона доларів США (за тими курсами, які діяли в 2011 та 2013 роках). Відкритим залишається питання, які саме суми, отримані з яких джерел, та на які цілі, так ретельно намагався «відмити» народний депутат? (мал. 3)

mal5


До речі, відкритим також залишається питання виділення земельних ділянок Павлу Різаненку. Так, 21 березня 2006 року, одним рішенням сесія Красилівської сільської ради надає у власність майбутнього нардепа та його вітчима по 0,25 га для житлового будівництва та по 0,15 га для ведення ОСГ одночасно. Загалом – майже гектар.
Мешканці Красилівки добре пам’ятають цю сесію. Саме тоді легким розчерком пера колишня сільська голова Красилівки Ніна Жерибор передала у власність та надала дозволи на виготовлення технічної документації більш ніж 200 (!) громадянам та підприємствам одночасно.
Саме ця сесія стала причиною відкриття резонансного кримінального провад­ження проти посадових осіб Красилівсь­кої сільради. Саме матеріали цієї сесії вилучені Броварським міськ­районним судом по кримінальній справі щодо викрадення понад 100 га землі у Красилівці. Але це тема окремої публікації.

ПрАТ «Трубосталь» чи все ж таки ООО «Трубосталь»?

Одного разу, у далекому 2008 році наш герой придбав акції. Цільних 250 штук. І став Павло Олександрович акціонером АТЗТ «Трубосталь», що розташована все у тій же Великій Ялті. Там, де і «кримські квартири» нардепа. Як вказано в елект­ронній декларації, ці акції він зберігає й понині. Все ті ж 250 штук на суму 50 тис. 660 гривень. Щоправда, АТЗТ «Трубосталь», згідно вимог законодавства, стала ПрАТ «Трубосталь». Але ж як і раніше – українське підприємство, сплачує податки до державного бюджету, хоча й розташоване на тимчасово окупованій території. Нібито все чисто. Але чому ж злі язики та не менш «злі» ЗМІ продовжують стверджувати – у Різаненка є бізнес в Росії? «Ревізор» вирішив провести власне розслідування та з’ясувати, чи правдиві закиди до Різаненка у ЗМІ, чи то чергова газетна «качка»? Результати просто приголомшили!

Виявляється, у березні 2015 року, вже через рік після окупації Криму, ПрАТ «Трубосталь» пройшла перереєстрацію згідно з законодавством Російської Федерації та перетворилась на «Акционерное Общество «Трубосталь» з місцезнаходженням «Субъект Российской Федерации – Республика Крым», яке зареєстроване в «Инспекции федеральной налоговой службы по г. Ялте Республики Крым», занесене до «Единого государст­венного реестра юридических лиц РФ» та має відповідні «ОГРН, ИНН/КПП» та інші атрибути «повноцінного» суб’єкта господарської діяльності Росії.
Тут варто зробити невеличкий «лікбез» щодо того, як взагалі відбувався «перехід» українського бізнесу в Криму під юрисдикцію Росії. Відповідно до федеральних законів Росії, термін такої перереєстрації розпочався 1 липня 2014 року і тривав саме до березня 2015-го. В цей період кожен суб’єкт підприємницької діяльності в Криму, що був створений згідно українського законодавства, мав право або залишитись україн­сь­ким підприємством та «перенести» свою реєстрацію на материкову частину України, або пройти процедуру перереєстрації за російським законодавством та стати російською компанією. Зазначимо, що процес був суто добровільний. Доказом тому є величезна кількість суб’єктів, які просто «переїхали» з Криму до Херсону, Запоріжжя та Дніпра, перереєстрували своє місцезнаходження та продовжили сплачувати податки в Україні. Проте, за деякими даними, 11,5 тис. підприємств (майже 70%) залишились працювати в Криму та почали сплачувати податки до російського бюджету. АО «Трубосталь» – одне з таких. Підтвердженням того, що процес перереєстрації відбувався добровільно, є пакет документів, які АО «Трубосталь» надало для своєї легалізації, як резидента Росії. Тут і протокол загальних зборів, і накази про призначення/звільнення директора, і реєстр акціонерів. Все вказує на те, що ПрАТ «Трубосталь» стала АО «Трубосталь» за бажанням його акціонерів. Одним з них, нагадаємо, вже 8 років є народний депутат України Павло Різаненко! (мал. 4)

mal3
Далі більше. В червні 2015 року АО «Трубосталь» проходить реорганізацію, змінює організаційно-правову форму на «Общество с ограниченной ответст­венностью» та стає ООО «Трубосталь». І знову це відбувається цілком добровільно, за винятковою ініціативою власників. За дорученням власників уповноважена особа подає нову редакцію статуту, протокол про утворення ООО та заяву на створення юридичної особи під час реорганізації. Серед засновників російського ООО «Трубосталь», як і раніше – народний депутат України Павло Різаненко, який, до речі, є повноцінним «податковим резидентом» Росії, тобто має індивідуальний податковий номер платника податків від Федеральної податкової служби Росії (мал. 5).

mal6

Складається доволі цікава ситуація, коли «де-юре» існує дві юридичні особи – ПрАТ «Трубосталь», цілком легітимна з позицій українського законодавст­ва, включена до реєстру українських юр­осіб, та ООО «Трубосталь» – «повноцінний» резидент Російської Федерації, проте «нелегітимна» особа за законами України. Відмінностей між ними декілька. По-перше, керівником ПрАТ «Трубо­сталь» є дехто Яновський Юрій Анатолійович. По-друге, місцезнаходженням ПрАТ «Трубосталь» є місто Ялта, селище Гаспра, Севастопольське шосе, будинок 12. Керівником ООО «Трубосталь» є Михайлович Валерій Олександрович – один з п’яти засновників. А місцезнаходженням ООО «Трубосталь» значиться все та ж Гаспра, але будинок 52П по Севастопольсь­кому шосе. До речі, той самий будинок, в якому знаходяться ті самі кримські квартири Павла Різаненка!
І тут виникає головне питання, відповідь на яке повинен дати собі кожен виборець, який в 2012 та 2014 році віддав свій голос за Павла Різаненка. Зробивши свій вибір на користь пере­реєстрації свого бізнесу в Криму за російськими законами, залишивши свій підпис на статуті російського ООО «Трубосталь», підписавши протокол про створення російської юридичної особи в Криму – чи не визнав пан Різаненко статус Криму, як суб’єкта Російської Федерації? Чи не визнав він дію федеральних законів на території півострова? Мабуть, відповідь очевидна.
Але окрім питань моральних, виникає питання й суто юридичного характеру. Згідно з поясненнями по заповнен­ню електронної декларації, в розділі 8 «Корпоративні права» необхідно декларувати будь-які корпоративні права, крім акцій, зазначених в розділі 7 «Цінні папери», у тому числі частки в статутному капіталі підприємств, що зареєстровані в Україні або за кордоном. Тобто пан Різаненко, як співучасник перереєстрації ООО «Трубосталь», за нормами російського законодавства, повинен був зазначити такі російські корпоративні права в розділі 8 своєї електронної декларації. Інакше – це вже порушення, яке може «потягнути» на адміністративну та навіть на кримінальну відповідальність.
Проте, як відомо, відповідальність народного депутата – це, скоріше, виняток з правил. Тому сподіватись на справедливе покарання в цьому випадку, мабуть, не варто. Але знати «подвиги своїх героїв» ми повинні. Тому читайте, аналізуйте, перевіряйте та критикуйте. Відомо, що критичне мислення вимагає не тільки читати та вишукувати знання, але й шукати знання в самому собі. Тож успіхів всім нам та критичного мислення!

Захар Макінтош

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Найбільш популярні

Середа, 13 вересня 2017, 09:56
Середа, 13 вересня 2017, 10:01
Понеділок, 09 жовтня 2017, 11:37
Вівторок, 19 вересня 2017, 10:04
П’ятниця, 01 вересня 2017, 15:42
Понеділок, 21 серпня 2017, 11:29
Вівторок, 19 вересня 2017, 14:19

ПІДПИСАТИСЯ НА НОВИНИ