ДЕНЬ ЗБРОЙНИХ СИЛ У БРОВАРАХ: ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ СВЯТА

З 6 грудня 1993 року українські вояки мають власне професійне свято. Як проходило цього року у Броварах святкування Дня Збройних Сил бачив «Громадський Ревізор».

«ДО» ТА «ПІСЛЯ»

«Раніше День Збройних Сил відзначали концертом. Спершу, звичайно, командири вітали, у військові частини гості поважні приїжджали, грамоти вручали. Свято, як свято.», - з посмішкою згадує минулі часи кадровий військовий Анатолій.

Так було ще два роки тому, так було до війни…

Війна, що вже другий рік не тільки вибухами розриває тишу, вона розриває болем серця, розділяє навпіл нашу свідомість на «до» та «після». І кожне свято сьогодні стає неоднозначним, кожен урочистий день стає при­водом для роздумів.

«Я вважаю, що взагалі недо­цільно зараз проводити ніякі святкування, поки не закінчиться війна, поки не повернуться додому всі до останнього наші побратими.», - вважає учасник АТО Станіслав.

Таку безапеляційність можна зрозуміти, адже хлопці, які пройшли через пекло війни та повернулися в наше мирне сьо­годення, дуже гостро сприймають всі процеси, що відбуваються навколо них.

«Цей день сприймається зовсім по-іншому, ніж два роки тому, це правда. Та хвиля патріотизму та бажання допомогти нашій армії від простих людей, від звичайних громадян надзвичайно важлива та вражаюча.», - каже В’ячеслав, доброволець АТО.

І бажає однополчанам та побра­тимам здоров’я, а головне – усім нам мирного неба над головою. І щоб закінчилась війна…

НЕДОВГИЙ ОФІЦІОЗ

У залі «Прометею» небагато­людно. Метушаться юні артисти, оглядають одне одного – чи всі деталі в костюмах до ладу, ведучі вичитують останні правки до сценарію, настроюють інстру­менти юні скрипалі з музичної школи. Цікава деталь. Сидячи у першому ряду, чую, як дуже тихенько у мене за спиною починає грати скрипка. Мелодія вразила. Не увертюра, не музична фраза з відомого твору. Дівчинка грала «Ще не вмерла Україна». Тихенько розминала пальчики перед виступом виконанням головної державної мелодії. Я не стала турбувати юну музикантку розпитуваннями, але для себе зробила висновок – якщо у нас підростає покоління таких дітей, не все так погано, у такої молоді точно є майбутнє.

Нарешті звучать фанфари, на сцену піднімаються керівники міста та району, а також керівник військового комісаріату. У кож­ному виступі – слова вдячності та гордості за нашу армію, за справжніх чоловіків, які у неймо­вірних умовах, без підтримки та державного забезпечення зупинили агресора, локалізували зону конфлікту, не дали війні поширитися на всю країну.

«Я хочу низько вклонитися вашим батькам, які виховали справжніх патріотів, справжніх синів своєї Вітчизни. Хай живуть довго і низький їм уклін.», - схви­льовано виголосив Сергій Гришко, один з керівників Броварського району.

«Зараз по-іншому сприймається кожен день, кожен крок, кожне слово. Навіть пісні, які слухали все життя, раніше не викликали таких почуттів, як в умовах сьогодення.», - сказав керуючий справами міськвиконкому Кос­тянтин Кузнєцов.

Військовий комісар Володимир Ноженко по-військовому чітко та небагатослівно привітав осо­бовий склад військових частин Броварщини зі святом та побажав усім миру та спокою.

А далі було нагородження гра­мотами та квітами від влади міста та району. На сцену піднімалися зовсім молоді хлопці та тендітні дівчата, які сьогодні служать у лавах Збройних Сил, чітким стройовим кроком виходили за відзнаками представники керівного складу військових частин, яких немало на Бровар­щині, шквалом гучних вигуків та аплодисментами вітали присутні в залі воїнів АТО, кожен з яких є прикладом мужності та честі.

«Служу народу України!» - не просто загальноприйнята фраза, це справжня громадянська пози­ція, якій ці люди, ми впевнені, не зрадять ніколи.

ОСОБЛИВА ПОДЯКА

В особливий спосіб кожен, з ким ми спілкувалися перед уро­чистостями, вітали представників ще однієї категорії людей, без яких неможливо уявити сьогоднішню українську армію.

Волонтери. У прямому сенсі цього слова армія найкращих та найвідданіших хлопців та дівчат, чоловіків та жінок, які своїми діями, постійною готовністю допомогти підтримують наших військових. Від елементарних речей, предметів гігієни, одягу, води, хліба, продуктів харчу­вання до коштів на придбання найсучасніших приладів, зброї та техніки – все це постачають на фронт саме вони.

«Без волонтерів ми просто не вижили б там. На державу ніякої надії як не було, так, чесно кажучи, і нема. Якби не волонтери…ну, ви розумієте. Це і їх свято також!», - від хвилювання зривається голос у молодого зовсім бійця АТО, що скромно не захотів назвати свого імені.

І ГРІЄ ДУШУ ПІСНЯ

Сльози на очах від слів та мелодики «Маминої молитви», задумливе споглядання складної танцювальної композиції про історію трагічного кохання, захо­плення дзвінкими переливами дівочих голосів та виконанням складної музичної композиції камерним оркестром – все це було під час концертної про­грами, яку з непідробною щирістю дарували присутнім на святі юні музиканти, співаки та танцюристи. Не можна виділити когось одного, адже старалися та хвилювалися всі в однаковій мірі.

«Що сподобалося? Та все! Такі милі діти, дівчинка дуже гарно співала, та що з «Голосу країни» (ред. – Даша Сорокіна). І скрипалі такі чудові! І історія нареченої хвилююча. Дякуємо, справді все дуже сподобалось, душею від­почили! Всі артисти молодці!», - кажуть після концерту глядачі у військовій формі.

Таким був День Збройних Сил України в Броварах. Схвильо­ваним, емоційним, а головне – щирим та душевним. Як на нашу суб’єктивну думку.

Олена Марченко

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Останні статті

ПІДПИСАТИСЯ НА НОВИНИ