ШКІЛЬНА ПОЛІТИЧНА ГРА ПРЕЗИДЕНТИ З НЕЗАКІНЧЕНОЮ СЕРЕДНЬОЮ ОСВІТОЮ.

Ще за часів СРСР в школах почало з’являтися шкільне самоврядування. Єдиним завданням для нього була підтримка дисципліни серед однолітків, а також суворе виконання наказів адміністрації школи. Проте зараз шкільне управління не тільки має право голосу, воно може впливати на життя школи.

В радянські часи природним було те, що до шкільного само­врядування практично силоміць заганяли старшокласників, і виконували вони свої дору­чення неохоче. Ефект від такого шкільного управління був прак­тично нульовий.

Про учнівське самоврядування у розвинених країнах ми здебіль­шого дізнавалися з молодіжних телесеріалів та кінострічок  Ми захоплювалися тим, наскільки педагогічний колектив дослухається до думки учнів. А в останніх є лідер з високим званням «Пре­зидент». Ще якихось десять років тому для українських школярів це була дивина або нездійсненна мрія.

ШКІЛЬНІ ПРЕЗИДЕНТИ

Зараз учні українських шкіл вже мають повноцінний голос і можуть багато вирішити у сво­єму навчальному закладі. Батьки та вчителі мають змогу відкрито висловлювати всі претензії і про­понувати рішення для різних проблем як на рівні одного класу, так і на шкільному.

Тепер школярі не з чуток зна­ють, що таке Президент, уряд та парламент. Їх обирають серед учнів середніх навчальних закладів вже близько десяти років. Перед виборами тут розгортаються справжні політичні баталії, а кандидати проводять дебати. Голосувати мають право чи не всі учні шкіл. І такій явці виборців позаздрили б депутати Верховної Ради.

Цікаво, що така політична гра зовсім не для галочки. Дитячий парламент активно співпрацює з місцевим самоврядуванням і вони навіть будують спільні плани розвитку. Найголовніше, шкільний Президент активно впливає на розвиток школи, де головує.

ЗОШ №3: ДІВЧАЧЕ КЕРІВНИЦТВО

Урок географії. Серед учнів важ­лива персона – Президент школи Олександра Попова. Це її перше інтерв’ю. «Обіцянками годувати нікого не хотілося. Як я бачу, діти, які за мене голосували, задоволені. Перед виборами я пропонувала розширити позашкільне життя. не пасе задніх», – розповідає дівчина, яку вже восени змінить черговий лідер.

У виборах беруть участь усі, хто має відношення до школи та досяг 12‑річного віку. Директор закладу каже, що попередні вибори були прозорими. Олександра набрала більш, ніж 80% голосів. Тоді ж (рік тому) сформувала свій Кабінет міністрів. В більшості дівчата очолюють міністерство освіти, внутрішніх справ, праці та порядку, культури та дозвілля. Нині школярки активно беруть участь в житті школи, їх запро­шують на педагогічні ради і вони вносять свої пропозиції.

«Діти дуже креативно мис­лять. Вони пропонують шляхи вирішення деяких шкільних питань, що навіть інколи вчи­телі пенсійного віку не можуть так скреативити, як можуть запропонувати діти. Ми не від­чужуємо дітей від керівництва школи і деякі питання вирішуємо спільно», – розповідає директор ЗОШ №3 Владислав Родунський.

ГІМНАЗІЯ: ВОЛОНТЕРСЬКІ ПРОГРАМИ

samovriadyvania3

У броварській гімназії перед­виборча кампанія завершилася. Президента у цьому навчальному закладі також обирають строком на 2 роки. Обирають й прем’єр-міністра. «Ми намагаємося залучити менших діток. Склада­ються бюлетені. У кожного своя програма. Діти виступають з цією програмою. Влаштовуємо їм дебати. Запрошуються активісти з кожного класу і вони задають питання кожному кандидату. Коли проходить голо­сування, ми їх ділимо. Кожен клас голосує в конкретну годину, аби не було плутанини. У фойє ми ставимо прозору коробку, яка опечатана. За процесом нагля­дають спостерігачі», – розповідає Оксана Пастушенко, заступник директора з виховної роботи.


Екс-президент школи Владис­лава Дорошенко розповідає, що за час свого «правління» допомогла не лише тим дітям, що відставали від програми, а й до волонтерства багатьох залучила. Зокрема, перед новимроком у стінах навчального закладу провели благодійний вечір. Усім дітям запропонували принести з дому старі іграшки, які пізніше виставили на аукціон.

«Міністерство милосердя запропонувало такий про­ект. Проводиться він щороку 1 грудня. Основна мета – толе­рантне ставлення до хворих на СНІД. Залучаються усі класи, які приносять іграшки бувалого вжитку з дому. І коли проходить концерт, на сцені «сидять» усі ці іграшки. Вперемішку між номерами ми проводимо аукціон. В цьому році менше, бо робили упор на АТО, а минулого року ми іграшок продали на 2 000 (гри­вень – ред.). Ми передали ці гроші центру Перемога», – розповідає Владислава.

ЗОШ №9: ДОПОМОГА ВОЇНАМ АТО

samovriadyvania2

У ЗОШ №9 Президента немає, але є голова учнівської ради. Головуючого обирають учні на час, в залежності від того, з якого класу претендент. Якщо він восьмикласник – то термін його правління – 4 роки.

Нинішній учнівський керманич Арміне Кішоян вчиться у 10 класі. Тут немає міністерств, а є центри: навчання, соціального захисту, культури та дозвілля, спорту та інформації.

На початку II семестру школярі організували благодійний захід «Україна – це ми». Тоді вони зібрали кошти та передали на лікування воїнам Броварщини. Тим, хто перебуває у зоні АТО, придбали рукавиці, шкарпетки, термобілизну та балаклави. 3500 гривень віддали родині загиблого Аркадія Голуба. Ініціатором були учні школи, а Арміне Кішоян донесла бажання шкільної гро­мади до керівництва школи.

Дівчина переконана, що досвід керівництва учнівською радою допоможе їй в майбутньому. «Для мене ж це самореалізація, самовдосконалення, самороз­виток. Я обожнюю розробку та реалізацію різних проектів, як запланованих, так і особисто розроблених. Я думаю, що вміння налагоджувати комунікативний контакт та організовувати роботу колективу допоможуть мені в побудові моєї подальшої кар’єри», – зазначає Арміне.

ЗОШ №7: БРАКУЄ РУК – МИ ДОПОМОЖЕМО

samovriadyvania1Як і в більшості шкіл, тут не обхо­диться без передвиборчої агітації та дебатів. У цій школі намага­ються обрати керманича строком бодай на два роки. Одинадцяти­класників у кандидати на вибори наступного року не допускають.

Поки що шкільною громадою керує десятикласник Дмитро Середа. Тут більшу увагу приділяють не збиранню коштів, а внутрішньому життю школи. Приміром, в їдальні не вистачає працівників, тому аби усі від­відувачі були задоволені, діти організували чергування і допо­магають накривати на столи для першачків. «Після другого уроку починається годування. Накрити на 200 осіб нашим кухарям важко», – розповідає директор ЗОШ №7 Ольга Жигулова.

P. S.

У школах, де побував «Гро­мадський ревізор», система самоврядування різна. Втім, через події, які нині переживає Україна, усі зусилля направлені на доброчинність та волонтер­ство. Діти самоорганізовуються та об’єднуються. Не дарма ж процес навчання у школі називається навчально-виховним. Місія сучас­ної школи давно вийшла за межі суто навчання. Тому величезна роль відводиться соціалізації. За допомогою самоврядування діти готуються до дорослого життя, адже такий досвід – це міні- модель реальної ситуації в сфері управління та ділових взаємин.

Валентина Непрозвана

Додати коментар


Захисний код
Оновити

ПІДПИСАТИСЯ НА НОВИНИ