БРОВАРЧАНКИ ЗАВОЮВАЛИ ТУМАННИЙ АЛЬБІОН

Сестри‑близнючки, 20‑річні Анна та Софія Купрієнко, народилися у Броварах. Закінчили ЗОШ №9 та броварську школу мистецтв. Про те, що займатимуться творчістю у Великій Британії, й не думали. Аня готувалася до вступу до КПІ, а Софія до Київського інституту імені Глієра. Втім, цим планам не судилося втілитися в життя. Після закінчення школи вони переїхали до Великої Британії. Вже два роки живуть у Лондоні, де створили гурт «Bloom Twins». Як моделі, вони позують для європейських глянців, навіть знялися в модному журналі Vogue. При цьому в Україні про дівчат майже не знають.

НЕ БОЯТИСЯ…

Ніхто краще за маму не розповість, чим живуть дівчата і через які перепони їм довелося пройти. Ми зустрілися з мамою дівчат, коли справжнє весняне тепло завітало до нашого міста. Розмова не здалася ані на градус проходнішою. Вікторія Золотова розповідає, що любов до співу в дівчат вроджена. Адже народилися вони у музичній родині. Співати почали ще у п’ятирічному віці.

«Дівчата з дитинства слухали те, що вигадуюють мама з татком. При тому, що ми не схвалювали те, що вигадуюють вони. Тоді це були дитячі пустощі. Потім це переросло у більш дорослу музику», – згадує жінка. Початок співочих навичок дівчатам привила їхня мама. А грати на музичних інструментах близнючки почали у ранньому віці. Нині опанували флейту, клавішні і губну гармошку та вчаться грати на барабанах і гітарі.

У 17-річному віці батьки дівчат не злякалися і відпустили їх до столиці туманного Альбіону. А почалося все з того, що талановитих дівчат помітила Олена Чубуклієва. Українська співачка та модель колись грала на бас-гітарі в популярному жіночому тріо Sister Siren. Два роки тому група була на межі розпаду і вона шукала нових учасниць. З цього все і почалося.

ДВА РОКИ НА ТУМАННОМУ ОСТРОВІ

Чи було їм страшно переїжджати до Лондона зовсім юними, без знання мови? Дівчата розповідають, що скоріше було цікаво. Тим паче, що їхня мама пересвідчилася у безпеці. «Вони закінчили школу і поїхали з України за два тижні. Я поїхала з ними. Подивилася, де вони житимуть. Мене відвели на студію звукозапису, де їм судилося записуватися. Я спокійно повернулася додому, але перший рік перебування дівчат у Лондоні дався мені важко. Я дуже переймалася, адже від мене відірвалася не одна дитина, а одночасно двоє. Їм, звичайно, удвох набагато легше».

Свій стиль вони називають «dark pop» – суміш поп-музики, декадансу і містики. Пісня I Do not Love You Anymore, – послання сестер Купрієнко своїм колишнім хлопцям. «Всі вони кажуть, що люблять нас і ніколи не переплутають, але завжди це роблять!, – посміхаються дівчата. – До дошки Соня виходила замість мене на математиці. А я замість неї – на українській мові».

МАМА БІЛЬШЕ НЕ АВТОРИТЕТ

Жодна з пісень Соні і Ані не відрізняється позитивністю або мажорністю. А якщо говорити про переспівані пісні, то вони на даний момент в основному і складають творчість Bloom Twins. Дівчата за два роки зуміли прославитися у Великобританії і Західній Європі, випустити кілька кліпів, виступити на британському національному телебаченні на підтримку України і закохати в себе світ моди. І лише нині їх мама називає їх спів більш-менш професійним. Втім до її зауважень вони прислухаються рідко.

«Я знаю, що їм ще є до чого прагнути. Я ж не тільки вокалістка, а й хормейстер, і чую «лажу». Мене далеко не все влаштовує. Особливо у нижнього голосу, у нашого альта – Ані. Тембрально вони звісно схожі, а от в роботі над двоголоссям вони не допрацьовують. Але як вони роблять аранжировки, це класно. Мені здається, що вони вже «взули» батьків. Над вокалом ще потрібно багато працювати і я їм кажу про це, втім, я для них вже не авторитет», – розповідає мама дівчат.

ЧОМУ BLOOM TWINS?

Дівчата досить довго не могли вигадати собі ім’я. Нехотіли вони бути схожими на представників української поп-сцени – «graffi ti girls», «sweet candys» або щось в цьому роді. Тому зупинилися на Bloom Twins. «Bloom – це розквіт, цвітіння, а цвісти ти можеш не тільки тоді, коли ти ще зовсім юний, а завжди, все життя, незалежно від статі і віку. Головне, що б всередині горіло і розквітало полум’я», – пояснюють близнючки.

Нині у дівчат по три концерти на тиждень. Графік дуже напружений. Їхня мама мріє, щоб в них знайшовся час на отримання вищої освіти, як варіант – у Лондонській школі мистецтв. Втім на це часу бракує. На сьогодні дівчата «випливають» на своїх базових знаннях, які отримали в Броварах. В Лондоні ж вони вчилися у викладачки вокалу Джо Томпсон.

До України близнючки повертатися не хочуть, адже на їхню думку тут немає шоу-бізнесу. Він навіть не в зародковому стані. І переспівувати, і наслідувати тут немає кого. Тож сестри співпрацюють із вокалістом групи «Duran Duran». Він писав для них пісні. І до речі, коли дівчатам півроку не давали візу до Великої Британії, саме він писав листа до посольства.

НЕ БУЛИ Б ОДНАКОВІ – НІЧОГО Б НЕ ВИЙШЛО

Мама дівчат розповідає, що їхня «родзинка» в тому, що вони однакові. Без цього їх би не помітили і не запросили до туманного Альбіону. За її словами, навіть Джамалі там нічого не пропонують. З того моменту, як дівчата вперше піднялися на борт літака і попрямували до Лондона, минуло два роки. За цей час вони змінилися кардинально. Вони стали дуже організованими і самостійними. Про незалежність від продюсерів не йдеться. Близнючки намагаються навчитися та здобути кращий досвід. Причому виступати, як українська група не хочуть – скоріше, як британський гурт в Україні.

Інна Нікітіна

Додати коментар


Захисний код
Оновити

ПІДПИСАТИСЯ НА НОВИНИ