КУЛЬТУРНИЙ МАРКЕТИНГ АБО ЧОМУ «ПРОМЕТЕЙ» ПЕРЕТВОРИВСЯ НА БАЗАР

У головному культурному закладі Броварів МКЦ «Прометей» дух високих жанрів мистецтва не перший рік перебивають пахощі досягнень текстильної промисловості Китаю, Туреччини та інших країн світу. Тут регулярно проводять ярмарки, тому відвідувачі можуть насолодитися проходом повз довгі вузькі ряди кофтинок, шкарпеток, носовичків і почути мелодійні трелі продавщиць: «Забирайте туфлі, тридцять дев’ятого розміру залишились». У вестибюлі пані в рожевому шалику демонструє чоловікові білизну.

Ситуація, коли культурні або спортивні установи використо­вують для проведення виставок промислових товарів, садівни­цтва та городництва, в Україні достатньо розповсюджена. Наприклад, Палац культури у місті Біла Церква. У столиці цим грішить Театр для дітей, Національний цирк України та НСК «Олімпійський». Схожа проблема є й в інших містах.

ДЕ ВЗЯТИ ГРОШІ?

Чи існує в умовах економічної та політичної нестабільності можливість хоча б культурні та спортивні будівлі захистити від «нальоту» торгівців? Загалом, так. Наприклад, можна і потрібно відкривати дитячі студі ї, проводити власні спортивні змагання, ставити нові вистави, аби заробляти додаткові кошти. Влітку робити гастролі театрів, щоб ті не ставали збитковими. Можливо, організувати приїзд столичних труп в міста, де немає своїх театрів, показувати поста­новки… Це лише ідеї журналістів «Громадського ревізора».

«Ми б радо не пускали у своє і без того не першої свіжості приміщення підприємців. Але за комунальні послуги сплачу­вати треба і нові, приміром, мікрофони купувати потрібно. Виставки-ярмарки ми почали проводити ще у 2008 році. Тоді усі заклади культури так робили. Зараз з кожної виставки усі під­приємці надаватимуть кошти на допомогу нашим воїнам в зоні АТО. Звичайно, це не дуже ком­фортно для працівників відділу культури, але для воїнів це велика допомога», – розповідає начальник відділу культури Наталія Багмут.

МІЛЬЙОН НА РЕМОНТ

За словами Наталії Багмут тих коштів, що заробляє «Прометей» на оренді та концертах, вистачає виключно на підтримку при­міщення в нинішньому стані. Раніше будівлю планували від­ремонтувати. Втім у плани втру­тилася АТО і довелося затягти паски. Кошторис ремонтних робіт оцінили у 1 мільйон гривень за старими цінами. Наталія Багмут вірить, що з часом задумане таки здійсниться. А поки візьмемо на озброєння досвід столичного Планетарію. Кілька років тому там теж про­водились виставки-ярмарки шкіргалантереї, косметики, одягу та взуття. Проте тепер вони стали більш культурними та відіграють зокрема й освітню роль. Так, останнім часом там можна подивитись на моду ХІХ століття, метеликів та каміння. Там же відкрили астрошколу для дітей від 5 до 11 років та студію космічного малювання, які теж приносять доходи закладу. До того ж київський Планетарій тепер відомий на всю країну сферичним кінотеатром, який демонструє фільми на куполі з оглядом у 360 градусів.

Звичайно, ситуація з кожним міським культурним центром – це окрема історія, але в цілому проблему можна вирішити. Адже в культурних закладах живе мистецтво. В їхніх стінах мають формувати смаки та виховувати любов до прекрасного, а не про­давати шкарпетки, білизну чи носовички.

Валентина Непрозвана

Додати коментар


Захисний код
Оновити

ПІДПИСАТИСЯ НА НОВИНИ