ШКОЛА №1 ІСТОРИЧНІ ТРАДИЦІЇ В АВАРІЙНІЙ БУДІВЛІ

Перший номер не завжди означає лідерство. Іноді це просто данина історії. Сьогодні ми пропонуємо вам зануритися в історичне минуле та поблукати дерев’яними коридорами найстарішої школи Броварів.

Перша школа – найменший освітній заклад міста. В ній навча­ється всього лише 503 дитини, а на паралелі по два класи. Педагогічний колектив, почина­ючи від директора, закінчуючи керівником музею історії закладу, дуже пишаються тим, що працю­ють у цьому історичному місці. До речі, більшість співробітників й самі його випускники.

На перший погляд може здатися, що школа №1 – це такий динозавр, де сучасній дитині навчитися виживати в глобальному світі буде дуже важко. Проте, після того, як поспілкуєшся і з батьками, і з вчителями, це враження дещо змінюється.

БАТЬКИ ЗАДОВОЛЕНІ

Бабуся, яка пришла забирати двох онуків – першого і третього класу – нам розповіла, що для дітей вибрали цю школу, вра­ховуючи не тільки близькість до дому, але й по відгукам інших батьків. «Ми не вибирали вчителя, нам пощастило. Нам дуже подо­бається, як ведеться викладання та яке ставлення до дітей», – роз­повідає вона.

Інша жінка, мати 8‑річного хлопчика, також каже, що нічого поганого про школу сказати не може. «Єдине, що погано, так це спортивний зал, який роз­ташований в іншій будівлі. Коли тепло – нормально, а взимку я бачила, як діти перебігають із школи на фізкультуру в одних футболках. Тому і хворіють часто. Було б гарно, якби галерею якусь зробили чи коридор. Це ж діти», – каже вона.

ГАНЕБНЕ МІСЦЕ У ШКОЛІ

І справді, поблизу школи ми побачили прибудову з позамину­лого сторіччя, у якій розташована спортивна зала. До речі, там же знаходиться й актовий зал. Про цей раритет вже ходять легенди. Це скоріше якась аварійна спо­руда, аніж місце для школярів.

Про це відомо і міській владі. Так, заступник мера з гуманітарних питань Лариса Виноградова розповіла, що актова зала – це червона ганчірка на тлі школи. На цьому активно наголошує і громадськість. Проте поки що грошей на її ремонт немає.

ЩАСЛИВИЙ РІК ДЛЯ ШКОЛИ

Як нам розповіла директор школи Олена Рокоман, минулого року школі пощастило і у ній був зроблений капітальний ремонт. Відремонтували приблизно 60% даху та й внутрішні коридори отримали пристойний вигляд. Фасад теж дещо оновили. Одним словом, школу, привели до належ­ного стану.

От тільки у батьків лишились питання щодо якості матеріалів, які використовували ремонтники. За словами однієї з матусь, після того, як пофарбували спортивну залу, форму для фізкультури хоч викидай. А коліна та лікті після уроку зеленого кольору від фарби на підлозі. До того ж випрати «пофарбовані» речі про­сто неможливо.

Директор на противагу хвалиться, що чотири роки тому у школі повністю оновили їдальню. «І котли нові. Сам котел тоді 40 тисяч коштував. Зараз він мабуть тисяч 80 і більше. І миюча машина, вона теж за 30 тисяч. Це ще роки 4 назад. Їдальня забез­печена повністю всім», – додає Олена Рокоман.

Також два роки тому перед шко­лою з’явилося міні футбольне поле. Для мікрорайону, де навколо у більшості приватний сектор, побудова такого майданчика – значуща подія. По-перше, дітям є чим зайнятися після занять, а по-друге, тепер не доводиться грати у м’яч на асфальті.

«Якщо взяти п’ять років назад, то це була сільська занедбана школа. А зараз вона зовсім інша, оновлена. Змінені вікна, зроблені ремонти і стелі, і коридори, і класи», – зазначає Лариса Виноградова.

ІСТОРІЯ ПОНАД УСЕ

Співробітники закладу також провели для нас екскурсію по музею історії школи. У ньому ми побачили безліч раритетних фотографій та експонатів, що були знайдені на території ЗОШ. В школі організовані додаткові заняття, на яких учням можуть докладно розповісти, з чого починалася школа та які видатні люди у ній навчалися.

Попри все, варто зауважити, що перша школа сильно вибива­ється із загалу інших ЗОШ. Вона не така сучасна, хоча в ній є два комп’ютерних класи. Вона не може похизуватися іннова­ційними методами викладання, хоча була однією з перших, хто запровадив нині модну програму «Росток». В ній немає великої кількості молодих вчителів.

Проте, це нівелюється тим, що директор школи знає всіх своїх дітей в обличчя. У великій школі дитина «губиться» серед натовпу, до неї приділяють менше уваги. Деякі діти навіть можуть випасти з колективу, а класний керівник цього і не помітить. У першій школі – це майже виключено. Звісно, є й батьки, які складаючи рейтинги шкіл ставлять першу школу на останнє місце. Одним словом, на колір і смак товариш не всяк.

Анна Межова

Додати коментар


Захисний код
Оновити

ПІДПИСАТИСЯ НА НОВИНИ