БРОВАРСЬКІ ПАРТИЗАНИ НЕ ДРІМАЮТЬ

Із початком збройного конфлікту на Донбасі та подальшою агресією Росії з’явилася негайна потреба у військах територіальної оборони та перегляді законодавства, яке регулює їхню діяльність. Ця сила мала би стати дієвим помічником військових та зміцнити обороноздатність держави в цілому. Зважаючи на те, що ворог, вочевидь, не збирається обмежуватися захопленням частини Донбасу, роль резервістів у тилу, готових у будь- який момент взятися до зброї, лише зростатиме.

Ідея передбачає, що у кожному населеному пункті, в залежності від кількості мешканців, діятиме взвод, рота чи батальйон добро­вольців, які пройшли певну військову підготовку. Відтак, вся країна, немов павутинням, покриється об’єднаннями ідей­них людей, які забезпечуватимуть оборону певної території. Чимало українців воліли б долучитися до захисту своєї країни, але з різ­них причин не можуть виїхати на схід. Водночас, вони готові зі зброєю у руках захищати свій регіон.

«Простіше кажучи – це парти­зани», – дає визначення заступник броварського комісара Тарас Іваненко. За широкомасштабного наступу бійці загонів розчиня­ються серед мирного населення. Через підпільну мережу їм, за необхідності, повідомляють про місце збору, майбутні операції проти ворога, схрони тощо. Отже, у будь-який момент вони можуть скористатися схованою зброєю, вибухівкою та спорядженням.

Загони територіальної оборони (ЗТО) є різновидом військових формувань, входять до складу Збройних Сил Укра­їни та підпорядковуються керів­никам місцевих гарнізонів. Серед основних завдань – ведення підпільної роботи в умовах, якщо ворог зайшов на підконтрольну загонам територію.

Варто зазначити, що фор­мування ЗТО в Україні від­бувається нерівномірно. Десь загони створюють швидкими темпами, в інших регіонах загрозу недооцінюють, тож ство­ренням таких бойових одиниць практично не займаються. Бро­вари у цьому питанні не пасуть задніх.

2000 ДОБРОВОЛЬЦІВ НА ЗАХИСТІ БРОВАРЩИНИ

У місті та районі діятиме 4 загони тероборони загальною чисельністю 2 000 бійців. Два вже сформовано, решта – ще на стадії доукомплектування. Підготовка підрозділів триває з вересня минулого року. Критерій відбору до таких військових одиниць простий: бажання захищати рідну землю від окупантів. Попри фізичні особливості, вік та неналежний стан здоров’я. Військову спеціальність також мати не обов’язково.

Основний вид підготовки бій­ців – покращення фізичної форми. Тренування проходять двічі на тиждень на місцевому стадіоні та манежі поблизу. Не дуже щіль­ний графік пов’язаний із тим, що зазвичай люди працюють і мають вільний час тільки у вихідні чи ввечері, наприкінці робочого дня. Позаяк, за свою участь у ЗТО добровольці не отримують жодної копійчини. Мотивація тут єдина для всіх – Україна в небез­пеці, хто, як не ми?

zsu2

В якості інструкторів запро­шують спецпризначенців та роз­відників. На заняттях навчають спеціальним прийомам рукопаш­ного бою, тактиці, орієнтуванню на місцевості, наданню медичної допомоги пораненим. Трену­ються не тільки у Броварах, іноді практика проходить у лісі. Також навчають поводитися із зброєю, з якою, можливо, доведеться мати справу. Комбати – в мину­лому професійні військові. Їхньою метою є підготовка повноцінних партизанських загонів. У березні зі своїми підопічними вони мають вирушити до Деснянського полі­гону на учбові стрільби.

Організатором та розробником навчальних програм для парти­зан виступає ЗСУ в особі Бровар­ського військкомату. Структура та субординація в загонах територіальної оборони така ж сама, як в армії. Єдина відмінність полягає у тому, що у мирний час командири мають статус офіцерів та сержантів запасу.

Часто ЗТО плутають із загонами самооборони, що є очевид­ною помилкою, як за змістом діяльності, так і за функціями. Самооборонці займаються під­тримкою громадського порядку, а загони тероборони – проти­стоянням із зовнішнім ворогом під час військових дій.

ФІЛІН

«Торік 20 липня мене запросили до військкомату, як офіцера запасу», – згадує полковник запасу Василь із позивним «Філін», який пройшов війну в Афганістані. Наступного дня йому запропонували очолити один з чотирьох броварських загонів територіальної оборони. Без вагань, прийнявши пропо­зицію, Василь одразу ж взявся до формування свого підроз­ділу. Бійців відбирав особисто, серед чоловіків, які проходили медкомісію у комісаріаті. «Командиру необхідно знати людей, з якими доведеться бути разом у бою», – зізнається наш співрозмовник.

Ще восени піднімалося питання щодо надання деяким ЗТО бронетехніки та важкого озброєння. Йшлося про загони, які можуть опинитися на напрямках головного удару ворога – заува­жує Філін. За такого сценарію передбачалося, що збільшиться і чисельність військових фор­мувань. Щоправда, рішення зміцнити ЗТО технікою у Мінобо­рони так і не прийняли.

Одним із недоліків загонів тероборони комбат називає їхню недосконалу структуру. Формування не мають цілої низки важливих підрозділів. Зокрема, саперного, розвідувального, снайперського, тилового та підрозділу медичного забезпе­чення. Командирам батальйонів доводиться виходити із ситуації самотужки. Приміром, залучати позаштатних фахівців.

zsu1

Нарікання залишаються і щодо забезпечення. У Міноборони бій­цям ЗТО пообіцяли лише зброю. Але до сьогодні її так і не видали. Хоча фахівці кажуть, що вояк має звикнути до свого авто­мату, зрештою, перевірити його справність. Отже, доводиться сподіватися хіба що на волонтер­ську допомогу. Проте, всі чудово розуміють, що пріоритетом для цих організацій є зона АТО. Річчю першої необхідності комбат нази­ває радіостанції. Не завадили б також біноклі та нічні приціли.

«Воювати можна і в цивільному одязі, – каже очільник Бровар­ського загону, – А ось без зв’язку та приладів виявлення супро­тивника діяльність військової одиниці майже втрачає сенс». Тож керівники батальйонів споді­ваються, що технічне обладнання допоможуть закупити місцеві підприємці. А ось бронежилети, на думку Філіна, партизанам ні до чого. Специфіка їхньої діяль­ності передбачає стрімке пересу­вання та маневреність, що вкрай проблематично, коли на тобі з десяток зайвих кілограмів.

ЗА НАМИ КИЇВ

На питання, чи готовий його загін до партизанської війни, комбат відповідає ствердно. Хоча зауважує: «Якщо ми візьмемо участь у війні, це означатиме, що ворог впритул наблизився до сто­лиці». Такого сценарію, на думку командира, не можна допустити за будь-якого розвитку подій.

Філін розповідає, що охочих потрапити до його батальйону вистачає. Часто люди приходять родинами. Чи син наслідує вчи­нок батька, чи навпаки. Серед них і ті, хто не має шансів пройти медкомісію з вердиктом «при­датний до служби». Колишній афганець на підтвердження своїх слів наводить цікавий приклад. До його загону попросився літній мешканець Броварського району 1941 року народження. 74‑річний чолов’яга навів неспростовну аргументацію, чому саме він має боронити державу від зовнішньої загрози. За його словами, він вже старий, тож, коли ворог атакува­тиме, буде до останнього битися, бо не в зможе втекти, на відміну від молодих та прудконогих това­ришів. Серед своїх переваг дідусь назвав також багатий військовий досвід, у порівнянні із 20‑річними хлопцями.

Комбата надзвичайно потішило почуття гумору та оптимізм свого співвітчизника на тлі серйозної зовнішньої загрози для нашої країни. Хоча високий дух та волю до перемоги більшості українців пояснити не так складно: ми захищаємо свою землю, тому Правда і Перемога, безперечно, буде на нашому боці.

Ігор Латунський

Додати коментар


Захисний код
Оновити

ПІДПИСАТИСЯ НА НОВИНИ