ДІЛЬНИЧНИЙ – КОРУПЦІОНЕР ЧИ ЗАПОРУКА СПОКОЮ У МІСТІ?

Будівля по Кірова, 24 ніколи не страждала від нестачі відвідувачів. Напис великими літерами «Міліція» обумовлює постійну чергу з бажаючих поскаржитися, написати заяву чи просто з тих, хто сподівається на правосуддя. Журналіст «Громадського ревізора» став свідком, як за якихось півгодини до приймальні вишикувалася черга.

Чоловік похилого віку прийшов у райвідділ з наміром написати заяву про те, що в нього вкрали «болгарку». Після нього забігла жінка у сльозах, бо у неї з банківського рахунку зникла 21 тисяча гривень. Далі хлопець, в якого вкрали портмоне. Вони сюди прийшли, тому що знають, що тут міліція. Але, в першу чергу, ці люди мали б іти до дільничного свого сектору. Проте, хто їх знає цих дільничних, так й узагалі, де їх шукати?

НЕДОКОМПЛЕКТ ДІЛЬНИЧИХ

У місті Бровари, населення якого фактично перевищує 100 тисяч осіб, діють всього 15 дільничних. Хоча за нормами, один такий співробітник повинен обслуговувати не більше 3 тисяч населення. Недокомплект – одна з найбільших проблем у роботі цієї ланки у структурі правоохо­ронних органів.

«Загальна кількість дільничних у нас 45 з керівниками. У нас немає розділу по району і місту… Є 2 сек­тора в місті. Перший сектор – масив, другий – Старе місто і Торгмаш об’єднані…. Кількість проживаючих у нас на території суттєво збільшилась, а норми так і залишились. Я веду до того, що та кількість населення, з яким працює дільничний, в декілька разів перевищує науково обґрунтовані норми», – зазначає начальник Броварського МВ ГУМВС Укра­їни в Київській області Микола Клименко.

«102» – ЯК СМОЛЬНИЙ

Інша проблема полягає в низькій проінформованості населення про роботу мілі­цейських дільниць. По факту звичайний броварчанин окрім Інтернету не може дізнатися, хто саме обслуговує його сектор та куди потрібно звертатися. Такої інформації нема ніде – ні у ЖЕКах, ні на інформаційних стендах, ні у пресі.

Всього у місті чотири опорних пункти дільничних – на вулицях Кирпоноса, Гагаріна, Толстого і біля ДАІ на Енгельса. Таку інфор­мацію нам надали в райвідділку. Якщо немає Інтернету, є альтерна­тива – мешканець повинен бігти на Кірова або ж телефонувати у 102.

Зі службою 102 питання від­крите. Адже, за словами меш­канців, туди просто неможливо додзвонитися. У райвідділку виправдовуються, мовляв щодня чергові лінії 102 фіксують близько 120 звернень. І це при тому, що чергують на ній лише три людини. Простий людський фактор не дозволяє відповісти на всі виклики.

Місто Бровари та Броварський район за статистикою звернень та скоєних злочинів на одному щаблі з Білою Церквою та з Києво‑Свя­тошинським районом столиці. З однією ремаркою – у Білій працює 4 дільниці та 600 чоловік особового складу, у Києво‑Святошинському районі – 400 людей. Броварський райвідділ налічує всього лише 250 осіб.

Микола Клименко зазначає, що до 2009 року місто і район були розділені і існувало два відділки. Після їх об’єдання спостерігається величезне перенавантаження. У зв’язку з великим обсягом роботи та низьким рівнем заро­бітної плати в рядах дільничних дуже велика текучість кадрів. І це також проблема.

СКАРГИ НЕ ДАЮТЬ ГАРАНТІЇ ПОКРАЩЕННЯ РОБОТИ

У райвідділку відмічають, що скарги на роботу дільничних надходять регулярно. Проте якоїсь спеціальної статистики не ведеться.

Людина, яку не задовольняє робота її дільничного, може поскаржитися або безпосередньо начальнику райвідділку, або ж у прокуратуру. Зауважимо, що на практиці дільничного не звільняють. Зазвичай поруш­ник відбувається дисциплінарним покаранням, тобто залишається без премії. Реально змінити дільничного майже неможливо, виключно за його власним бажан­ням. Ось і у Броварах начальник райвідділку не зміг згадати ні одного випадку, коли дільнич­ний був звільнений за статтею.

Все це відбувається тому, що зазвичай такі правоохоронці тримають у своїх руках велику корупційну машину. Бровар­чани розповідають, що існує без­ліч випадків, коли співробітники міліції стягують «плату», напри­клад, з власників невеличких магазинчиків, у яких продається алкоголь без ліцензії. Також меш­канці підозрюють, що дільничні «кормляться» з відрахувань бабусь на стихійних ринках. Всі ці кричущі випадки не мають дока­зів. Проте, як кажуть, не буває диму без вогню.

До речі, дільничним може стати будь-хто з вищою освітою, не обов’язково міліцейською. Набути юридичних та адміністра­тивних навичок можна на спе­ціальних курсах за 3–6 місяців. Училища професійної підготовки діють майже у кожному районі області. Проте бажаючих піти на цю роботу не так вже й багато. Все упирається в недостатнє фінансування.

«Протягом останніх півроку райвідділ не фінансується. 400 літрів (бензину надають – ред.) в місяць при необхідності 3 тонни. 400 літрів в місяць і зарплата, а ще за світло пла­тить держава. Все. І щоб цей рай­відділ працював, як мінімум треба заправили 80 літрів бензину в день. Кожен день мені треба 2000 гривень, щоб заправити слідчо-оперативну групу. Зі свого карману», – відмічає начальник Броварського райвідділку.

dil1

МУНІЦИПАЛЬНА МІЛІЦІЯ – БЛАГО?

Існує думка, що саме через недо­фінансування та низькі зарплати міліція в Україні вважається однією з найбільш корупційних структур. Подолати цю «гідру» планують за допомогою ство­рення так званої «муніципальної міліції». В Києві свою роботу вона має почати вже у 2015 році. Суть полягає у тому, що муніципальна міліція буде фінансуватися не з державного бюджету, а з міс­цевого. До того ж вертикаль дору­чень буде йти не зверху, а знизу. Місцеві міліціонери будуть перенаправляти справи у центр, а не як відбувається зараз – всі завдання скеровуються від вищого керівництва.

У цієї ініціативи є як прихиль­ники, так і противники. У Бровар­ському райвідділку неоднозначно ставляться до ідеї фінансування міліції з місцевого бюджету. «Фак­тично мер буде контролювати та фінансувати міліцію. Призна­чення заступника начальника міліції – начальника громадської безпеки буде погоджуватися із місцевою владою, а в нас їх дві (районна та місцева ради – ред.). Буде так, місто підтримало, а район не підтримав. І що далі?.. Це такі нюанси, які можуть виник­нути. Місцеві бюджети це наван­таження не потянуть… Уже такі випадки були. 10 років тому назад дільничий фінансувався з місце­вого бюджету. Вони по 3 місяці не получали зарплату», – зазначає Микола Клименко.

Ось і виходить, що начебто на центральному рівні погоджена реформа правоохоронних органів, проте, як саме почати ї ї впроваджувати, не зовсім зрозуміло. Зараз Україна намагається діяти за грузинським сценарієм. Саме у цій країні один з найкращих прикладів мілі­цейської реформи. Проте, якщо в Грузії могли спокійно звільнити 12 тис. міліціонерів та замінити їх новими, то в Україні кількість особового кладу в десятки разів більша. Тому не потрібно порів­нювати державу, у якій населення грубо кажучи пропорційно місту Києву, з Україною, в якій проживає близько 45 мільйонів людей.

Анна Межова

Додати коментар


Захисний код
Оновити

ПІДПИСАТИСЯ НА НОВИНИ