У МАГАЗИН – ЗІ ЗБІЛЬШУВАЛЬНОЮ ЛУПОЮ

Як часто ви стикалися з неякісним товаром? Мабуть, кожен опинявся у ситуації, коли в магазині дивишся – усе таке смачненьке! Очі завидющі, руки самі собою складають в кошик товар, а дома виявляється, що такий бажаний продукт, м’яко кажучи, не першої свіжості. «Ревізор» розповість, як можна убезпечити себе від неякісних виробів та на що слід звертати увагу, обираючи того чи іншого виробника

Уважно дивимось на етикетку

Перше, на що ми звертаємо увагу – це обгортка. Так би мовити, обличчя будь-якого продукту. Має вона не лише маркетингове значення, щоб привертати увагу покупців та захищати продукт. Головна мета – надати інформацію щодо цього самого продукту. Та покупці не завжди вчитуються в маленький шрифт. А дарма.

Правило номер 1 – звертаємо увагу, що на усіх товарах вітчизняного виробництва обов’язково має бути зазначено державною мовою назву продукту, а головне – склад, умови і терміни зберігання. Якщо товар завезений із-за кордону, на обгортці має бути переклад українською. На жаль, законодавство в сфері маркування харчових продуктів в Украї ні досить демократичне, порівняно з європейським, тому не всі виробники навчилися називати продукт своїми іменами. Наприклад слово «масло», що позначено на етикетці, означає, що у складі не має бути рослинних олій. Якщо ж ви все- таки знайшли якісь рослинні домішки, то потрібно називати товар «молочний продукт». Така сама різниця між поняттям сир та сирний продукт. І це обов’язково має бути вказано при маркуванні.

Золоте правило номер 2 – читаємо склад продукту. І навіть, якщо на етикетці написано, що продукт повністю натуральний, а в складі ви знаходите синтетичні речовини (емульгатори, ароматизатори та інші «приємності» штучного поход ження), то це свідчить про нечесність виробника і такий продукт краще оминати. Ніхто не може дати гарантію, що цей недобросовісний виробник не «забув» вказати у складі ще одну чи декілька небажаних речовин.

Окрім цього, слід звертати увагу на пе- релік інгредієнтів. Їх мають вказувати у порядку переваги: найбільше у виробі того складника, який стоїть на першому місці. Якщо ви купуєте, наприклад ковбасні вироби і в складі спочатку вказана соя або м’ясні субпродукти, а м’ясо стоїть на другому місці, і окрім цього, до складу додано багато інших компонентів, то це вже точно не ковбаса.

Такі «ігри в піжмурки» з покупцями, на жаль, дозволяють собі підприємці. І справа стосується не лише масла та ковбаси. Під ці порушення потрапляють майже усі продукти, серед яких шоколад, цукерки, згущене молоко, молочні продукти, майонез тощо. Більш жорсткі вимоги хіба що для виробників дитячого харчування. І то до рівня Європи нам ще далеко.

Ну і останнє правило – звертайте увагу на умови зберігання та строки придатності харчових продуктів. Звичайно, якщо не хочете поласувати продуктом, який залежався на полицях супер- маркету.

Чи слід довіряти написам  «100% НАТУРАЛЬНИЙ»?

Полиці супермаркетів щільно заставлені соками на будь-який смак та гаманець. І більшість з них стверджують, що продукт дійсно 100% натуральний. Насправді різновидів напоїв з фруктів дуже багато. Є «100% сік», «концентрований сік», «нектар», «відновлений сік», або ж, наприклад, «напій соковмісний». Розібратися пересічному покупцю буває складно.

Якщо у першому випадку продукт зберігає хоч деякі корисні властивості, то у другому від такого напою користі мало. Додайте до цієї «сокової суміші» ще ароматизатор, цукор чи цукрозамінник, лимонну кислоту та консервант і продукт з легкістю можна зняти з полиці «корисно» та поставити на полицю «вживати слід помірковано». Адже, якщо у вас, наприклад, проблеми з підшлунковою, такого «удару» вона може не витримати.

«Я вважаю, що в наш час потрібно ходити в магазин зі збільшуваною лупою. Багато хто купує продукти, взагалі не дивлячись на етикетку. Я б радила її уважно вивчати. На жаль, бюджет у родин такий, що більшість бере продукти, ставлячи в перевагу ціну, а не склад. І дуже шкода, адже потім мають проблеми зі здоров’ям. В першу чергу, зі шлунково-кишковим трактом», – розповідає Світлана Лавро, завідувач гастроентерологічним відділенням БЦРЛ.

З поняттям 100% натуральний розібрались. Ще більш цікава ситуація з ДСТУ. Ми сміливо беремо товар, на якому вказано, що відповідає стандарту, думаємо, що він безпечний, але часто не знаємо, що «ховається» за тим чи іншим стандартом. А стандарти, на жаль, в нашій країні бувають «подвійні». Наприклад, на морозиво діє аж три ДСТУ.

ДСТУ 4733:2007 об’єднує молочне, вершкове морозиво та пломбір. Всі вони на основі молока, без рослинних жирів. За словами спеціалістів відділу тестування Київського центру експертиз, це морозиво найбільш корисне та безпечне, зокрема для дітей.

Другий стандарт – ДСТУ 4735:2007 – поширюється на морозиво з комбі нованим складом, тобто з вмістом рослинних жирів. Саме такого морозива на ринку найбільше, а на лицьовій стороні етикетки зазвичай вказана назва просто «морозиво», а мало б бути «з комбінованим складом сировини». Такой продукт, безумовно, має право на життя. Але, за словами лікаря-дієтолога Лариси Бойченко, морозиво з рослинними жирами небезпечне для здоров’я. Зокрема, дуже шкодить печінці. Тож вживати його слід помірковано.

Окремий стандарт ДСТУ 4734:2007 об’єднує плодово-ягідне морозиво, заморожений сік та «ховає» ароматичне морозиво. А це, фактично, суміш цукрового сиропу, барвників та ароматизаторів.

Як бачимо, продукт може цілком відповідати стандарту та при цьому нести небезпеку здоров’ю.

Та сама ситуація і з іншими написами на обгортці, на які можуть «клюнути» покупці. Особливо хитрі виробники зазначають на найвидніших місцях обгортки про те, що продукт не містить «ГМО» та шкідливих «Е». Та варто лише подивитись детальніше упаковку, зазирнути у склад – і ми бачимо, що в продукті присутні ті самі шкідливі «Е».

Таке нахабство теж, на жаль, трапляється.

Що приховують Е-добавки

Напевно, немає людини, яка б ні разу не чула про так звані «єшки» у продуктах харчування. Лікарі застерігають нас обходити десятою дорогою ці компоненти, адже вони можуть завдати шкоди здоров’ю.

Та куди ж без них. У наш час продуктів харчування дуже багато. І кожен виробник прагне «переманити» покупця на свій бік і зробити його постійним. Задля цього в хід ідуть найрізноманітніші методи. Хочеш, щоб йогурт був ароматнішим – додавай побільше ароматизатору. Щоб сметана була свіжою довше – і тут без «Е» не обійтися. Як зробити, щоб ков-баска була апетитнішою, а копчена рибка мала аромат димка? Навіщо ламати собі голову – на допомогу прийде всюдисуща «єшка».

Фіксатори кольору, стабілізатори, емульгатори,згущувачі, ароматиза тори, барвники – це далеко не повний перелік «друзів виробника», що нададуть продуктам товарного вигляду.

Та не завжди слід боятися словосполучення «харчова добавка». Мало хто замислювався над тим, що такі речовини людство вживає дуже давно. Але у даному випадку мова не йде про складні хімічні речовини. Маються на увазі «природні»: сіль, молочна і оцтова кислота, спеції, прянощі.

Вони також потрапляють під маркування як «харчова добавка», щоправда їхня кількість у загальному вирі є дуже мала. Більшість старанно «виплекана» хімічною промисловістю. Тож єдиним виходом із цього замкненого кола є уважне вивчення етикетки і відповідальне ставлення до свого харчування. Яким би розрекламованим чи дешевим не був продукт, краще віддавати перевагу якіснішому.

Софія Левицька 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Найбільш популярні

Середа, 13 вересня 2017, 09:56
Середа, 13 вересня 2017, 10:01
Понеділок, 09 жовтня 2017, 11:37
Вівторок, 19 вересня 2017, 10:04
П’ятниця, 01 вересня 2017, 15:42
Понеділок, 21 серпня 2017, 11:29
Вівторок, 19 вересня 2017, 14:19

ПІДПИСАТИСЯ НА НОВИНИ